Опубліковано adurus 25 Квітень, 2017 - 19:07

Ольвія, розкоп Р-23.

Звіт про результати археологічних досліджень Варшавського національного музею за сезон 2016

Вступ

Польська археологічнa експедиція «Ольвія» ВНМ розпочала у 2016 р. перший сезон розкопок на городищі Ольвія (Україна, Миколаївська область) у співпраці з Інститутом археологii Національної академії наук України (ІА НАНУ). У розкопочних роботах брали участь такі особи:

Польська сторона: канд. наук Альфред Твардецький (керівник експедиції), канд. наук Пьотр Яворський (керівник розкопу), магістр Магдалена Антос (геодезист), магістр Шимон Ленарчик (фотограф, оператор дрону, геодезист), Марія Бонк (художник), Сильвія Гронь (художник), канд. наук Томаш Гербіх (геофізик), магістр Роберт Риндзевич (геофізик).

Українська сторона: доктор наук Алла Буйських (керівник експедиціi), магістр Maрія Новіченкова (керівник розкопу), науковий співробітник канд. наук Вікторія Котенко (археолог), науковий співробітник канд. наук Юрій Пуголовок (археолог), молодший науковий співробітник (м.н.с.) канд. наук Ростислав Сегеда (археолог), м.н.с. Анжеліка Колесниченко (археолог), м.н.с. Ольга Пукліна (археолог), м.н.с. Сергій Діденко (археолог), лаборант 1 розряду Микола Саченко, лаборант 1 розряду Анна Литовченко, лаборант 1 розряду Володимир Селевко, лаборант 1 розряду Олена Малішевська, лаборант 1 розряду Дмитро Малішевський, лаборант 1 розряду Ірина Чечуліна, лаборант 1 розряду Андрій Рекеда.

Практиканти з Львівського Національного університету ім. I. Франка (9-20.07.2016): керівник доцент канд наук Анастасія Баукова, студенти: Маріанна Коновал, Євген Клімін, Данило Кутняк, Роксолана Процайло, Анна Швіш, Віра Дутканич, Віталій Місак, Роман Курч, Дмитро Крапля, Ростислав Пелех, Роман Пархомик.

Практиканти із Школи образотворчих мистецтв «Обдарованість» Харківської обласної ради (16-24.07.2016): канд. наук Михайло Формін (керівник), Володимир Селевко (вчитель), Наталія Піщуліна (вчитель), Анна Литовченко (вчитель), Костянтин Кальченко (вчитель), студенти: Олександр Анан’єв, Марія Платухіна, Ніни Зинич, Богдан Глущенко, Тетяна Хмелевська, Богдан Гайдук, Наталія Зборовець, Катерина Квасова, Віталій Казимирович, Олександр Сторожко, Костянтин Ічко, Артем Федірко.

Практиканти з Бердянського державного педагогічного університету (23.07-06.08.2016): доцент канд. наук Валентина Папанова (керівник), Сергій Бондаренко (вчитель), Арсеній Голик (вчитель), студенти: Юлія Берегова, Денис Вихріст, Олексій Галич, Микола Івашин, Каріна Попова, Ірина Прокопенко, Олена Сорокіна, Юлія Терен, Діана Чергінес, Олексій Шматок.

Експедиція розпочалась 9 липня і закінчилась 20 серпня 2016 р. У зв´язку з винятковою специфікою сезону (початок робіт на новому місці розкопок), роботи цього року мали вступний характер – їх метою було, передусім, проведення розвідки місця розкопок, розроблення процедур, пов´язаних з веденням документації розкопу та пам’яток (документація велась паралельно польською і російською мовами), а також перевірка положень, що стосуються матеріально-технічного забезпечення, пов’язаних з побутовими питаннями та організацією праці експедиції. Усі ці цілі були досягнуті. Що стосується методичних питань, було заплановане відкриття відразу 4 археологічних квадратів (усього 100 м²) та усунення з розкопу шару гумусу і перемішаних шарів землі, якими в результаті природніх процесів, пов´язаних з ерозією території, були закриті найраніші збережені культурні шари. Ця ціль також була досягнута. Необхідно при цьому підкреслити винятково велику кількість знахідок (342), які були відкриті навіть під час проведення цих робіт. Ця кількість перевищила найбільш сміливі початкові оцінки і дозволяє сподіватися, що місце для розкопок було вибране на дуже перспективній з точки зору подальшого дослідження території.

Перед початком розкопочних робіт на всій території, на якій на підставі угоди з українською стороною польська експедиція могла здійснювати археологічні роботи, були проведені геофізичні дослідження. Це дозволило, незважаючи на усі обмеження, пов´язані з доступними технологіями досліджень, визначити місце, з якого розпочинатимуться роботи. Після закінчення геофізичних досліджень (11-17 липня) були розпочаті регулярні розкопочні роботи, які тривали до 5 серпня. В їх ході на всій поверхні розкопу Р-23 (позначення польського розкопу на підставі геодезичної сітки городища Ольвії) був досягнутий пласт наймолодших культурних шарів. Останній період, до 18 серпня, був призначений на консервацію розкопу та інтенсивні роботи з документування пам’яток, знайдених під час розкопок, тобто кількох десятків тисяч масових пам’яток (головним чином кераміки) та 342 виділених одиниць. Масові пам’ятки були класифіковані для проведення статистичних досліджень, були зроблені рисунки їх невеликої частини, репрезентативної для різних типів кераміки, натомість усі виділені пам’ятки були описані, сфотографовані, були зроблені рисунки більшості з них. Не робились рисунки монет та деяких металевих і скляних виробів (таких як шлак), вони були тільки сфотографовані.

Необхідно тут підкреслити важливість ретельного дослідження усіх об’єктів, знайдених у перемішаних шарах землі та в шарі гумусу. Останній новий розкоп відкривався в Ольвії близько 25 років тому і з того часу технології розкопок дуже розвинулись, що дозволило досягти значно вищої результативності в отриманні матеріалів. Завдяки застосуванню сучасних металошукачів вдалося знайти більше 40 монет, у тому числі кілька срібних динаріїв та половину т. зв. ольвійського аса. Необхідно констатувати, що вже протягом першого сезону нами були знайдені майже усі монети, які карбувались в Ольвії. Нам вдалося також зібрати масові матеріали (кераміку) з останнього періоду існування Ольвії (які відносяться до Черняхівської культури). Аналіз цих матеріалів дає можливість розроблення робочої версії для вирішення багаторічної суперечки щодо моменту остаточного залишення Ольвії її мешканцями.

Необхідно також зазначити, що польський і український керівники експедиції спільно прийшли до висновку про необхідність проведення більш широких геодезичних досліджень за підтримки фотографічної документації з дрону з метою створення ортофотографічної карти усієї т. зв. римської цитаделі (місце здійснення досліджень польської експедиції та українських і дореволюційних експедицій, які проводились раніше). Відсутність такої карти - це значна незручність для правильної інтерпретації архітектурних залишків у масштабі усієї цитаделі та у більш широкому сенсі – усієї території античного міста. Було прийняте спільне рішення про те, що, незалежно від проведення робіт на розкопi R-23, буде складена геодезична і фотографічна документація цитаделі, а з часом – решти міста, і на цій підставі буде здійснено спробу більш точного визначення меж Ольвії в різні періоди її існування.

Опис місця проведення розкопок та його локалізація

Місце, яка досліджувалось і якому у відповідності до місцевої номенклатури був призначений номер R-23, розташоване на території т. зв. римської цитаделі, яка знаходиться у південній частині античної Ольвії, на самому краю схилу мису, який врізається в лиман Південного Бугу (антична назва - Гіпаніс) протягом кількох десятків метрів (рис. 1). Вздовж краю схилу проходять лінії румунських окопів з часів ІІ світової війни, які добре видно. Характерною особливістю рельєфу поверхні території, що досліджувалась, є її хвилястість, утворена великою кількістю кількаметрових невисоких відвалів, які, як вважається, залишились після довготривалої процедури видобування каменю місцевими жителями за часів новітньої історії.

Місце, в якому було вирішено відкрити розкоп R-23 (рис. 2), було старанно вибране на підставі аналізу результатів геофізичних та топографічних досліджень місця розкопок. Недалеко від розкопу знаходиться кілька більш ранніх розкопів, серед яких найбільш важливим для досліджень, які здійснюються, слід визнати розкоп R-25, розташований в декількох десятках метрів на південь, де протягом багатьох років ведуться археологічні дослідження експедиції Інституту археології Національної академії наук України з Києва.

Розкоп R-23 був розпланований таким чином, щоб він вписувався у місцеву геодезичну мережу, лінії якої проходять по вісям північ-південь та схід-захід. Ця мережа заснована на поділі на квадрати зі стороною 100 х 100 м, поділені на чотири, розміром 50 х 50 м, а потім менші квадрати зі стороною 5 x 5 м. Польський розкоп був локалізований на межі двох більших квадратів і займав чотири менші квадрати з номерами 210, 211, 230 і 231 (рис. 3). У ході здійснення розмітки майбутнього розкопу були виявлені деякі неточності існуючої локальної мережі, які в ході робіт перевірялись та виправлялись за допомогою електронного тахеометра. В кільканадцяти метрах на південь від розкопу, у ямі колишнього розкопу, було вирішено створити відвали, окремо для землі і каміння.

Методика

Археологічним дослідженням на території римської цитаделі в Ольвії, в зоні R-23, передували поглиблені пошуки інформації в архівних і бібліотечних фондах, рекогносцирування та старанна геофізична розвідка території проведення досліджень, з тим, щоб у майбутньому досягти результатів, які значно збагатять наявну інформацію про історію Ольвії.

Розмітці розкопу передувала польова перевірка існуючої місцевої геодезичної мережі за допомогою сучасного вимірювального обладнання (рис. 4). Електронний тахеометр Leica CS06+ постійно був наявний на розкопі і використовувався при здійсненні топографічних робіт і документації.

За його допомогою вдалося виміряти точне місце розташування більшості виділених пам'яток. Незамінною допомогою як при здійсненні топографічних досліджень, так і при документації робіт на розкопi, виявився дрон DJI Inspire 1 Pro з причепленим фотоапаратом, завдяки якому можна було виконати високоякісні фотографії, як вертикальні, так і похилі. Завдяки постійній наявності на розкопi високотехнологічного документаційно-вимірювального обладнання можна було на окремих етапах розкопочних робіт створювати ортофотокарти розкопу, а також здійснювати фотограметрію профілів розкопу на етапі закінчення робіт сезону 2016.

Археологічні роботи здійснювались за стратиграфічним методом, намагаючись зберегти правильну послідовність при дослідженні існуючої системи шарів. Кожного дня здійснювалась зйомка рівня, досягнутого в розкопі, а також шерег додаткових вимірювань. На кожному етапі робіт складалась також карта розкопу в цілому. Здійснювалось додаткове вимірювання усіх виділених пам’яток, після цього до них залучався сертифікат з описом і вони пакувались і реєструвались в інвентарному журналі. Великою допомогою в пошуках металевих предметів був металошукач Fisher Lab F70. За його допомогою регулярно перевірявся також відвал, завдяки чому вдалося знайти кільканадцять пам’яток. Крім того, земля з досліджуваних шарів постійно ретельно переглядалась. Масові пам'ятки, в основному кераміка, розкладалися на спеціальній ділянці, де класифікувались, описувались і реєструвались. Фрагменти високої діагностичної цінністю поміщались у групу виділених пам’яток, а решта зберігалась в окремому відвалі кераміки.

Після закінчення робіт було вирішено захистити розкоп від руйнування та несанкціонованого проникнення. Це було необхідне, тому що процедура грабування залишків античної Ольвії є справжньою епідемією, про що свідчать навіть незначні, на щастя, пошкодження, виявлені в центральній частині кам´яних залишків руїн 29 липня. Дно розкопу було захищене плівкою, а потім покрите двома шарами сипкої землі. На поверхні були розсипані цвяхи, щоб ударемнити незаконні пошуки за допомогою металошукача.

Під час здійснення археологічних робіт регулярно велась описова документація: журнал розкопок, журнал топографічних вимірювань та журнал стратиграфічних одиниць. Робились рисунки виділених пам’яток, зокрема кераміки i скла, а також і вибраних кам’яних та металевих пам’яток. Решта пам’яток фотографувалась. Монети після очищення отримали спеціалізовану документацію, складену нумізматом. Усі виділені пам’ятки були внесені до комп´ютерної бази даних. Документація дослідження доповнена списком рисунків та журналом інвентаризації.

Графік розкопочних робіт

11.07-17.07.2016 – геофізичні дослідження;

17.07-18.07.2016 – вимірювальні та документаційні роботи, розбивка розкопу, підготовка його поверхні до здійснення дослідження;

19.07-21.07.2016 – розкопочні роботи розпочались з дослідження відвалу 1 (стратигафічна одиниця 1) i відвалу 2 (стр. од. 2), пов’язаних з земляними роботами, які здійснювались, скоріше за все, за часів новітньої історії;

22.07-25.07.2016 – продовжувалось дослідження відвалу 1; на решті поверхні розкопу проводились дослідження шару гумусу (стр. од. 3);

26.07-28.07.2016 – закінчено дослідження шару гумусу; дослідження кам'яні залишки руїн (стр. од. 4), що залягає у центральній частині розкопу, на вісі схід-захід;

29.07-1.08.2016 – продовжувалось дослідження кам'яних залишків руїн;

2.08-4.08.2016 – на усій поверхні розкопу був досягнений рівень культурного шару пізньої античності (стр. од. 5); ретельне очищення поверхні розкопу та профілів;

5.08.2016 – кінцева фотограметрична документація плану і профілів; вимірювальні роботи;

6.08-8.08.2016 – консервація та захист розкопу.

Геофізичні дослідження методом електричного опору та магнітним методом в Ольвії у 2016 р.

Вступні зауваження; вибір методів досліджень

Дослідження здійснювалось на території римської цитаделі, в південній частині міста, на території, яка зі східної сторони обмежуєтьсястрімким схилом, що спускається до затоки, а з західної сторони – відвалом, який постав унаслідок дослідження розкопу, при якому було відкрито споруду римського гарнізону. Метою досліджень було виявлення структур наявних у грунті, які не можна було побачити на поверхні. Результати досліджень повинні були використовуватись для планування розкопок, які здійснювались на цій території експедицією Варшавського національного музею.

Під час розкопок, що проводились раніше в цьому районі, були отримані дані про розміри нашарувать та про типи будівель: нашарування досягають не менше 4 метрів в глибину, будинки будувалися з місцевого вапняку. У такій ситуації найбільш корисним для відстеження структур був визнаний один з методів електророзвідки (метод опору, варіант електричного профілювання), з врахуванням того, що опір стін побудованих з каменю буде відрізнятися від опору їх земляного оточення. Як доповнюючий використовувався методу магніторозвідки, який може допомогти зареєструвати місця, в яких діяла висока температура: печі, кострища, майстерні, пов'язані з термічною обробкою. Вимірювання магнітної сприйнятливості стінок розкопу показали, що матеріали, з яких утворений культурний шар, що оточує кам´яні будинки, характеризуються магнітною сприйнятливістю в інтервалі 0.30 – 0.50 x 10^-3SI. У такому випадку існує шанс, що кам´яні стіни, які добре збереглися (збудовані з каменя, який характеризується незначною магнітною сприйнятливістю), верхівки яких знаходяться відразу під поверхнею, будуть помітні на картах змін напруженості магнітного поля як зони з меншими значеннями порівняно з оточенням.

На поверхні території, де здійснювались вимірювання, були невеликі пагорбки і низини (рис. 5). На північній частині території видніють шереги ровів – залишків укріплень з часів ІІ світової війни (рис.6).

Дослідження у період 11-17 липня 2016 були проведені групою у складі Томаша Гербіха і Роберта Риндзевича з Інституту археологii i етнології Польської академії наук (Варшава).

Метод досліджень

Дослідження методом електророзвідки

Метод опору, який є одним з методів електророзвідки (у варіанті електричного профілювання) дозволяє відстежувати зміни значення імпедансу грунту в шарі порівняно з постійною глибиною, яка визначається типом вимірювальної системи та її геометрією. Збільшення глибини розвідки досягається за рахунок збільшення відстані між струмовими електродами. Вимірювання в Ольвії здійснювалось за допомогою трьох різних систем, кожна з яких реєструвала зміни в шарах різної глибини. Першою була використана двоелектродна система (twin-probe) з відстанню між рухомими електродами AM=0,5 м і стаціонарними електродами BN=3 м. Система з такими розмірами дає можливість спостерігати зміни опору в шарах глибиною до 0,7 м. Густота відбору проб дорівнювала 2 вимірюванням на 1 м² (кожні 0,5 м вздовж ліній, відстань між якими складає 1 м). Вимірювання здійснювались за допомогою омметра Geoscan Research RM15. Система вимірювання переміщалась вздовж лінії орієнтації північ-південь. Для здійснення вимірювання в більш глибоких шарах використовувалась несиметрична система Шлюмбергера: система, в якій відстань між електродами складає: AM = 5 м і MN = 1 м (електрод B в нескінченості) та система, в якій відстань між електродами складає: AM = 9 м і MN = 2 м (електрод B в нескінченості). Рухомий електрод A був розміщений з північної сторони пари електродів MN, система переміщалась вздовж лінії орієнтації північ-південь (іл. 7 i 8). Системи такої геометрії дають можливість спостерігати зміни імпедансу в шарах глибиною приблизно 2 - 2,5 м (система AM = 5 м) та 4 – 4.5 м (система AM = 9 м). Густота відбору проб дорівнювала 1 вимірюванню на 1 м² (кожний 1 м вздовж ліній, відстань між якими складає 1 м). Вимірювання за допомогою системи Шлюмбергера здійснювалось апаратурою ADA-05R виробництва фірми Elmes.

Вимірювання методом магніторозвідки

Для досліджень методом магніторозвідки був застосований трансдуктивний градієнтометр (fluxgate) виробництва фірми Geoscan Research, модель FM 256, з роздільною здатністю вимірювання 0,1 нT і часом основного вимірювання 0,1 секунди, відстань між зондами 0,5 m, який реєструє зміни величини вертикальної складової магнітного поля (іл. 9). Густота відбору проб дорівнювала 8 вимірюванням на 1 м² (вимірювання здійснювались вздовж ліній, відстань між якими складає 0,5 м, кожні 0,25 м на лінії) в зоні полігонів 20 x 20 м. Для збільшення якості вимірювання воно здійснювалось у т. зв. паралельному режимі (інструмент в ході реєстрації результатів переносився виключно в одному напрямку). За кожним разом після закінчення вимірювання в зоні даного прямокутника коригувалось положення зондів інструменту. Лінії вимірювання були орієнтовані вздовж вісі північ-південь. При реєстрації залишків будівель, якщо стіни були вибудовані з матеріалів, позбавлених магнітних властивостей, і оточені шарами з трохи більш високою магнітною сприйнятливістю – ефективна глибина відстежування не перевищує 0,5 м нижче рівня поверхні. При відстежуванні кострищ глибина відстежування збільшується прибл. до 1 м. Об´єкти з дуже випаленого матеріалу великої маси (такі як печі для виготовлення кераміки) відстежуються на глибині до 3 – 4 м.

Спосіб опрацювання i презентації результатів

Результати досліджень були опрацьовані за допомогою програми Geoplot 3.0. Для оброблення даних електророзвідки був застосований алгоритм despike, який дає можливість усувати помилкові результати (які занадто відрізняється від інших значень). При обробленні даних магніторозвідки були застосовані алгоритми zero mean travers для полігонів, на яких інтерференція вимірів (не рівні середні величини для сусідніх ліній вимірювання) виникли в результаті труднощів при перенесенні обладнання, викликаних польовими умовами, та edge match - для полігонів, на яких середні значення вимірювань відхилятися від значень сусідніх полігонів.

Результати досліджень методом електророзвідки були представлені у вигляді карт зміни розкладу імпедансу грунту (надалі – «карти опору»). На картах різним значенням опору відповідають різні кольори сірого (рис. 13, 14B, 15, 16B, 17ABD, 18CD) або вони виконані в кольоровій шкалі (рис. 10-12, 14A, 16A, 17C, 18AB). На картах сірого кольору крайнім значенням відповідні білий колір (найнижчі значення) і чорний колір (найвищі значення). Результати представлені в різних діапазонах значень: карти, що ілюструють зміни в широкому діапазоні значень (рис. 13A, 15A, 17A) краще ілюструють об’єкти, які характеризуються великою амплітудою змін опору; карти, що ілюструють зміни у вузькому діапазоні (рис. 13B, 15B, 17B) краще ілюструють об’єкти, які характеризуються невеликою амплітудою змін значень.

Результати досліджень магніторозвідки представлені у вигляді карт змін градієнта вектора вертикальної напруженості магнітного поля (надалі – «магнітні карти»), на яких різним значенням напруженості відповідають різні відтінки сірого; крайнім значенням відповідні білий і чорний кольори (рис. 19, 20). Від´ємне значення пов´язане з вимірюванням градієнта (тобто вимірюванням різниці між зондами, розміщеними на різній висоті).

Карти на рис. 10-12 не інтерполювались. Щоб результати були більш наглядними, дані на картах, які використовуються для обговорення досліджень (рис. 13–20), були інтерпольовані. Вимірювання з густотою відбору проб 1 і 2 на 1 м² були загущені до мережі з боком 0.5 м, вимірювання з густотою відбору проб 8 на 1 м² (вимірювання методом магніторозвідки) – до мережі з боком 0,25 m. Карти були підготовлені за допомогою програми Surfer 8.0.

Результати досліджень методом електророзвідки

Результати вимірювання виявили велику різнорідність грунту з точки зору опору грунту в усіх шарах, де велась розвідка: у шарі, де застосовувалась двоелектродна система (надалі – «неглибокий шар») значення імпедансу грунту варіювали від 80 до 400 ом-м, у шарі, де використовувалась несиметрична система Шлюмбергера AM=5 м, MN=1 м (надалі – «середній шар») значення імпедансу варіювали від 10 до 140 ом-м, у шарі, де використовувалась несиметрична система Шлюмбергера AM=9 м, MN=2 м (надалі – «глибокий шар») результати вимірювання знаходились в інтервалі від 5 до 60 ом-м. Значно вище значення опору неглибокого шару порівняно з більш глибокими шарами пов´язане з висушуванням (отже, з гіршою провідністю) верхніх шарів.

Вимірювання в неглибокому шарі здійснювалось на площі 0,34 га. На карті опору можна побачити кілька зон із збільшеними і зменшеними значеннями опору. Збільшення опору можна пов’язати з наявністю скупчень залишків руїн або гравію i піску; при здійсненні розкопок у місці, де були кам´яні будівлі, збільшення опору скоріше за все є пов´язане із скупченнями каменів, які залишились після знищених будівель. Аномалії, які залягають на найбільшій площі і мають найбільшу амплітуду значень, можна побачити у південній (у квадратах D1 i D2, il. 14) та північній (біля межі між A1 i A2) частинах території досліджень. Велику аномалію з кількома збільшеними значеннями видно також в C2 та біля західного краю C1. Частину аномалій можна пояснити нерівним рельєфом поверхні (який впливає на значення результатів при вимірюваннях в неглибоких шарах). З рельєфом поверхні пов’язанa аномалія в північно-західному куті квадрату C1 (у цьому місці є пагорб), а також дугоподібно вигнута аномалія в північній C2, що проходить уздовж межі порушення пагорба (зона у квадратах C1 i C2 підвищена прибл. на 1 – 1.5 м порівняно з оточенням).

У північній та центральній частині карти видні зони, де не були зареєстровані значення опору. Ці місця співпадають з траншеями, де не вимірювання не здійснювались у зв´язку із деформацією результатів, пов´язаною з рельєфом поверхні.

Вимірювання у середньому шарі здійснювались на площі 0,17 га. На картах опору видні аномалії із збільшеними значеннями, продовгуватої форми, шириною прибл. до 2 м, орієнтація схід-захід. Такі аномалії можна побачити у квадратах B1 (рис. 16), на межі між B1 i C1, біля південного краю C1 i C2. Форма та амплітудa значень аномаліi дає можливість побачити в них залишки кам´яних стін. На карті видно також кілька зон із значно збільшеним порівняно з оточенням опором. Ці аномалії видні біля західного краю C1, у південній частині D1, аномалію з меншою амплітудою можна побачити в західній частині C2.

Вимірювання у глибокому шарі здійснювались на площі 0,11 га. У цьому шарі були зареєстровані поздовжні аномалії, в напрямку схід-захід, форма і ширина яких аналогічна аномаліям, зареєстрованим у середньому шарі (рис. 17). Образ частини аномалій більш контрастний, ніж у середньому шарі, це торкається аномаліi в A1 та біля південного краю C1 (рис. 17C,17B). Порівняно з образом у середньому шарі меншою є аномалія біля західного краю C1 та у західній частині C2. Появляються натомість структури із збільшеним опором у східній частині C2.

Описаний вище образ змін опору дозволяє зробити припущення, що там знаходяться структури, які викликають збільшення опору, і що можуть ними бути залишки стін та зони скупчення каменя. Розміщення цих структур пропонується на рис. 18C i 18B.

Порівняння двовимірних зображень зміни опору на окремих глибинах дозволяє отримати інформацію про третій вимір: глибина структур, які характеризуються підвищеним опором.

Порівняння двовимірних зображень зміни опору, завдяки здійсненню вимірювань у трьох шарах різної глибини, надає інформацію про третій вимір, тобто про глибину зареєстрованих структур з підвищеним опором. При порівнянні зображення змін у неглибокому шарі з середнім шаром можна побачити, що структури з вищим опором, зареєстровані у неглибокому шарі в західній частині C1 (рис. 14A), мають більш виразне продовження у середньому шарі (рис. 11A). Нерегулярність контура структури дозволяє припускати, що це скупчення каменів з руїн великої товщини (рис. 18C). Дуже виразне продовження у середньому шарі має також овальна зона збільшеного опору, зареєстрована в D1. У середньому шарі максимум аномаліi передвинутий в південному напрямку. Форма й амплітудa значень дають можливість вважати аномалії зображенням руїн, що збереглися до глибини принаймні 3 – 2.5 м (рис. 18C; ця зона не досліджувалась при здійсненні вимірювань у глибокому шарі). Продовження у середньому шарі мають також овальні аномалії в західній частині C2 (рис. 14, 18A). Це також може свідчити про існування руїн на великій глибині (рис. 18C).

Порівняння вказує також на те, що значна частина структур, визнана зображенням кам´яних стін, яку можна побачити у середньому шарі в B1, C1 i C2, не має відбитті в зображенні опору неглибокого шару. Це свідчить про те, що ці структури наявні у шарі, покрівля якого знаходиться нижче глибини 0.7 м від поверхні. Винятком є структури, зареєстровані в північно-східному куті B1 та уздовж південної межі C1 – їх зображення у неглибокому шарі – менш контрастне, ніж у середньому шарі. Це може свідчити про те, що структури збереглися від нижньої частини неглибокого шару (нижче 0,5 м).

Значно більш важливим для реконструкції глибини структур є порівняння результатів з середнього та глибокого шарів (іл. 18AB). Структури, зареєстровані у середньому шарі в B1, у глибокому шарі мають значно більш виразне зображення. Це відноситься також до структур, що проходять по межі квадратів B1 i C1 та біля південної межі C1. Таке зображення свідчить про глибоке розміщення структур та про те, що вони збереглись на значній висоті – принаймні 2 метри. На підставі зображення глибокого шару можна зробити висновок про те, що разом із збільшенням глибини зменшується діаметр скупчення руїн у південно-західній частині C1, появляються натомість нові скупчення у південній та центральній частині C2.

Порівняння зображення опору шарів різної глибини дозволяє також визначити зони, в яких відсутні будь-які залишки будівель (тобто зони з низьким опором). Такі зони, розвідані на усіх глибинах, можна побачити у південній частині B1, у центральній частині C1 та південній частині C2 (іл. 14, 18AB).

Результати досліджень методом магніторозвідки

Вимірювання здійснювались на площі 0,17 га. Вимірювання показали, що ця зона характеризується різними значеннями напруженості магнітного поля (іл. 19). На картині магнітної напруженості важко виділити аномалії, які можна визнати відображенням будівель. У значній частині зміни напруженості поля викликані рельєфом поверхні. Поздовжня аномалія, видна в північно-східному куті C1 та в північній частині C2 (іл. 20B) відповідає перепаду грунту. Аналогічною є причина аномалії, що проходить біля південної межі D2. Єдина аномалія, яка може бути відбиттям стін – це аномалія, видна в центральній частині C1, в напрямку трохи укісному відносно лінії схід-захід. Ця аномалія має відбиття на карті опору неглибокого шару – їй відповідає структурa з вищим опором, ніж опір оточення (рис. 20A).

Аномалії, видні в квадраті D1, вказують на наявність скупчень матеріалу з підвищеними значеннями магнітного поля. У місці аномаліi, на карті опору в неглибокому шарі видна структурa із збільшеним опором. Це зображення може свідчити про наявність залишків руїн, перемішаних з попелом.

Овальна аномалія з великою амплітудою значень, видна у південно-східному куті C1, відповідає металевому предмету – ймовірно, стрижню в вертикальному положенні (реперу).

Висновки

Завдяки прийнятій методиці досліджень методом електророзвідки, яка полягає на здійсненні вимірювать в шарах різної глибини, можна було не тільки виявити аномалії з характеристиками, які дають можливість визнати їх відбиттям залишків будівель, але і визначити глибину їх залягання. Варто також зауважити, що орієнтація структур, які були інтерпретовані як кам´яні стіни, зареєстровані у середньому і глибокому шарах, ідентична орієнтації стін казарм, відкритих у розкопi з західного боку території наших досліджень (рис. 11, 12). Це спостереження значно зміцнює гіпотезу про те, що структури, про які йдеться вище, відповідають стінам.

Результат магнітних досліджень та вимірювання опору у неглибокому шарі вказують на те, що у шарі до глибини 0,5 – 0,7 м треба сподіватись, крім скупчення каменів, також інших слідів забудови.

Різний опір грунту та розміри зареєстрованих структур із збільшеним опором дозволяє припускати, що залишки будівель можна відстежувати за допомогою вимірювань радара (GPR). Перевагою цього методу в порівнянні з методом профілювання є більша Роздільна здатність зображення структур та і більш точне визначення їх глибини.

Після закінчення геофізичних досліджень було остаточно вибране місце розкопок і археологічні роботи розпочались.

Стратиграфія i датування

В результаті археологічних робіт в розкопi Р-23, які тривали понад три тижні, вдалось дослідити наймолодші шари - які залягають на його поверхні - вторинного характеру, на що вказує значний хронологічний діапазон отриманих матеріалів та їх перемішування

Відвал 1

(стр. од. 1) (рис. 21) який залягає у західній частині розкопу, у квадратах 210 i 230, який є залишком після видобування будівельного каменю за часів новітньої історії. Цей відвал складається із старої, сипучої землі з високим вмістом каменів діаметром 5-15 см, насиченої великою кількістю малих фрагментів керамічного посуду, датованих приблизно VI ст. до н.е. - IV ст. н.е. У відвалі знайдені також металеві знахідки та фрагменти будівельної кераміки (цегли і черепиці).

Відвал 2

(стр. од. 2) (рис. 22), відвал з тих самих часів, що й відвал 1, та аналогічного походження, але менший, знаходиться з протилежного боку розкопу, у східній частині квадрату 231. Структура відвалу аналогічна структурі відвалу 1, але вміст каменю в ній є значно менший.

Гумус

(стр. од. 3), залягає на усій поверхні розкопу Р-23. Поверхневий шар сформований із збитої темної глинистої землі, яка містить величезну кількість тонкомеленої кераміки, датованої VI ст. до н.е. – IV ст. н.е. У гумусі були знайдені численні монети (V ст. до н.е. - III ст. н.е.).

Кам'яні залишки

(стр. од. 4) (рис. 23), що залягають під гумусом та відвалами 1 i 2, вирізняються на території у вигляді невеликого пагорба, що більш-менш співпадає з віссю схід-захід i проходить уздовж центральної частини розкопу. Залишки у вигляді будівельних відходів, складаються з величезної кількості каменів різної величини, перемішаних із глинистим грунтом, мають кілька місць концентрації у частинах, зайнятих визе відвалом 1 і відвалом 2, а також у центральній частині розкопу. Матеріал пам’яток перемішаний, головним чином включає фрагменти керамічного посуду i будівельної кераміки, датований періодом VI ст. до н.е. - IV ст. н.е. Можна припустити, що кам´яні залишки пов'язані з об'єктами, виявленими нижче місця концентрації каменю, які, ймовірно, є наслідком руйнування старих кам'яних структур.

Рівень користування у вигляді блідо-жовтої глинистої, сильно ущільненої поверхні

(стр. од. 5) (рис. 24), що залягає під кам'яними залишками, на якому можна виділити обриси кількох об’єктів, заповнених темно-сірою, слабо ущільненою землею та каменем – ймовірно, ям або невеликих землянок. В шарі ущільненої землі, дослідження якого будо залишене на наступний сезон, можна побачити великі фрагменти керамічного посуду. Матеріали, які постали після очищення поверхні шару, можна датувати періодом VI ст. до н.е. - IV ст. н.е., але певну перевагу мають матеріали пізньо-античного періоду.

Характеристика знахідок

Варто зазначити, що молоді шари, які обстежувались, були надзвичайно насичені рухомими пам'ятками. Протягом першого сезону археологічних досліджень ВНМ в Ольвії в 2016 році, незважаючи на відносно невелику кубатуру дослідженої маси грунту (рис. 25), було відкрито кілька десятків тисяч масових пам'яток (внесений в окремі списки), з яких були виділені усього 342 пам'ятки, що мають особливе наукове значення і які буди зареєстровані в інвентарному журналі. Вони представляють всі періоди існування міста, з VI ст. до н.е. до IV ст. н.е.

Найбільш численна група виділених знахідок (усього 148) включає керамічні предмети: фрагменти столового і господарського посуду різних типів і форм (83 пам’ятки), керамічні диски і пробки для амфор (54), фрагменти світильників з глини (4) та будівельна кераміка: цегла і черепиця (4). Друга за чисельністю категорія знахідок – це металеві пам’ятки (усього 110). Серед них найбільшою групою є монети (47), які були описані в окремому нумізматичному звіті авторства доктора наук Пьотра Яворського. Серед предметів, виготовлених з бронзи (33), заслуговують на увагу: руків’я ножа (інвентарний польовий № 276/2016), фібули, фрагменти стріл, фалера і пінцет. Серед виробів із свинцю (18) треба навести декоративну аплікацію у вигляді букранію (інв. пол. № 296/2016) (рис. 26). Залізні пам’ятки (12) – це переважно цвяхи різних розмірів.

Скляні пам’ятки (усього 35) можна поділити на дві групи: перша включає фрагменти посуду (27), друга – бісер (8). У свою чергу, серед кам´яних пам’яток (усього 21) є 9 фрагментів мармурових плит, у тому числі одна з фрагментами напису давньогрецькою мовою (інв. пол. № 55/2016) (рис. 12). Кістяні вироби (усього 20) – це передусім вироби з довгих кісток господарських тварин різного призначення, які характеризуються гладкою поверхнею, а також астрагали i фрагменти шпильок.

У інвентарному журналі виділених знахідок є також виробничі відходи, які свідчать про металургійну діяльність і виготовлення скла (усього 7) – фрагменти шлаків. Заслуговує уваги також фрагмент штукатурки червоного кольору (інв. пол. № 261/2016).

Монетні знахідки

Протягом першого сезону археологічних досліджень, які здійснювались експедицією Варшавського національного музею на території римської цитаделі в Ольвії у 2016 р. (розкоп Р-23), знайденo усього 47 монет. За трьома винятками, усі знахідки були виготовлені з бронзи і можуть бути віднесені до продукції місцевого монетного двора, який діяв в Ольвії (V ст. до н.е.-II/III ст. н.е.). Ці винятки – це два динарії і один антонініан subaeratus (2 пол. II-1 пол. III w.), виготовлені в Римі.

Найстарші серед відкритих бронзових монет, виготовлених в Ольвії, - це відлиті монети, які датуються V ст. н.е. (11 шт.), серед яких заслуговують особливої уваги половина великого аса (інв. пол. № 36/2016) та 1/3 меншої фракції (інв. пол. № 3/2016). Цілих 9 штук монет цього періоду – це відомі ольвійські «дельфіни», які були знайдені як цілі, так і у вигляді фрагментів. Серед дельфінів заслуговує уваги монета з умовною позначкою ΘY (інв. пол. № 81/2016). Більшість знайдених монет Ольвії, датовані IV ст. до н.е. (11 шт.), представляють дуже розповсюджену групу дрібних монет з зображенням Аполлона на аверсі і дельфіна з написом «OΛBIO» на реверсі. Монет, які датуються еллінським періодом, є відносно мало (7 шт.). Певне збільшення числа знахідок можна спостерігати в отриманому матеріалі тільки відносно ольвійських монет, карбованих у 2 пол. I ст. н.е. (6 шт.) (наприклад, інв. пол. № 72/2016). Наймолодша місцева монета, відкрита у сезоні 2016, представляє водночас останній етап історії монетної емісії в Ольвії. Мова йде про бронзову монету Гети, карбованої на зламі II i III ст. ст. н.е. (інв. пол. № 267/2016).

Заслуговує уваги те, що приблизно 1/3 бронзових монет, карбованих в Ольвії, була знайдена у вигляді половинок, чвертей та інших фракцій. Явище різки бронзових монет з економічних причин (пов´язаних з потребою в дрібних номіналах) добре відоме з західних територій Римської Імперії та кількох грецьких міст, як правило, дуже ізольованих. Можливо, в цю групу слід включити також і Ольвію, але це потребує окремого дослідження. Слід сподіватися, що наступні сезони досліджень принесуть наступні знахідки розрізаних монет.

Досить специфічними через присутність римської армії в районі дослідження є знахідки римських монет. Найстарша з них – це сильно витертий в результаті оберту динарій, викарбуваний Марком Аврелієм для Луцилли (інв. пол. № 16/2016). Наступний динарій (інв. пол. № 201/2016) був викарбований під час правління Каракалли і має мінімальні сліди використання, що може свідчити про досить швидке вилучення з оберту або про накопичення. Наймолодшим у цій групі монет (і взагалі серед знахідок 2016 р.) є антонініан subaeratus (інв. пол. № 17/2016), викарбований Траяном Децієм для Етрусцилли.

Значна більшість монет була відкрита в зоні розкопу завдяки систематичному використанню металошукача. Невелика частина знахідок знайдена завдяки регулярним пошукам у відвалах. Перший сезон досліджень був присвячений дослідженню шару гумусу розкопу, який містить перемішаний хронологічно археологічний матеріал, так що монети, знайдені у ході розкопочних робіт, не мають значення як джерело датування археологічного контексту. Проте, відкриті монети добре вписуються у стан дослідження місцевої історії карбування монет та монетного обігу, які здійснювались до цього часу. Вони відображають також специфіку цитаделі, яка досліджується експедицією ВНМ, наймолодші шари якої пов’язані з наявністю римської армії.

Загальна характеристика керамічного посуду з розкопу R-23 від 2016 р.

В результаті дослідження розкопу Р-23 в городищі Ольвія у 2016 р. було знайденo близько 29 000 фрагментів керамічного посуду різних типів різних хронологічних періодів, з VI сторіччя до н.е. до перелому IV–V сторіч н.е.

Пізній римський період

Керамічний посуд пізнього античного періоду складають приблизно 10% усіх амфор і представлені трьома типами: амфори із світлої глини з вузькою шийкою з Гераклеї Понтійської, тип Шелов F i E за класифікацією Д.Б. Шелова; посуд з червоної глини, зроблений у Синопі, тип 100 за класифікацією І.Б Зеєст.

Більшість фрагментів належить до амфор типів Шелов F, варіант 2 за В.В. Кропотовим. Згідно з уточненням С.В. Діденко вони датуються третьою чвертю IV сторіччя.

Амфори типу Шелов E – це черговий етап розвитку амфор із світлої глини з вузькою шийкою, вони датуються останнім тридцятиріччям IV – першою половиною V сторіччя н.е.

Амфори типу Зеєст 100 вироблялись протягом IV–V сторіч н.е. Піковий період їх напливу на північне узбережжя Чорного моря припадає на другу половину IV – початок V сторіччя н.е.

Імпортний столовий посуд представлений одиночними фрагментами великих чаш з червонофігурним розписом на низькій ніжці у формі кільця з групи Pontic Red Slip Ware, форма 1 за типологією К. Домжальського. Ці чаші виготовлялись у ще не встановленому місті понтійського регіону з другої чверті IV сторіччя н.е. до початку V сторіччя н.е.

Серед кераміки із сірої глини з розкопу, що досліджувався, переважають фрагменти посуду, найбільш подібні до пам’яток Черняхівської культури – Sîntana de Mureș - поширеної на лісо-степній території України, на північному узбережжі Чорного моря, у Молдавії та Румунії з III сторіччя н.е. до початку V сторіччя н.е. Столовий посуд представлений біконічними чашами на ніжках у вигляді кілець, вазами, шийки яких профільовані дуже складним способом, глечики. Були знайдені фрагменти, декоровані полірованим зигзагоподібним орнаментом. Столова кераміка представлена головним чином фрагментами горщиків з круглим опуком, з плоским дном або дном з пластини, з вінцями різного профілю, із грубозернистими домішками у керамічній масі. Характерною особливістю цієї групи кераміки є грубозернисті домішки у керамічній масі, шорстка поверхня та сліди надрізів на придонних частинах. Наведені вище види посуду із сірої глини характерні для фаз С3 – D1 центрально-європейської хронології Тірала-Годловського, що в абсолютних датах відповідає другій чверті IV – середині V сторіччя н.е.

Римський період

У розкопi Р-23 найчастіше зустрічаються фрагменти амфор кінця I – середини III сторіччя н.е. Вони складають біля 65% загальної кількості амфор і представлені фрагментами транспортних амфор з міст південного узбережжя Чорного моря, східної частини Середземного моря та Босфору. Столовий посуд цього періоду представлений різними видами посуду, з червонофігурним розписом з майстерень Малої Азії, басейну Середземного моря та понтійського регіону.

Матеріали з I сторіччя до н.е. – I сторіччя н.е. складають приблизно 20% загальної кількості кераміки з даного розкопу. Серед амфор переважають вироби з Синопи і Понтійської Гераклеї.

Період архаїки - період еллінізму

Приблизно 5% усіх керамічних матеріалів – це матеріали більш ранніх епох. Період еллінізму представлений головним чином транспортними амфорами з Родосу та столовою керамікою. Класичний період і період архаїки представлені одиничними знахідками - фрагментами амфор з Хіоса, Лесбоса, Клазомен і Менде, а також фрагментами розписного посуду – із Східної Греції, Коринфу, декоровані чорнофігурним розписом з Аттики.

Підбиття підсумків

Перший сезон розкопок, проведених археологічною експедицією Варшавського національного музею в Ольвії, був присвячений, передусім, розвідці місця розкопок у широкому розумінні. Це стосувалось як матеріально-технічних питань, документації, так і самої території проведення робіт польської експедиції. З цього приводу ми обмежились, після геофізичної розвідки території, відкриттям тільки 4 квадратів (100 м²), з наміром провести дослідження цієї поверхні перед відкриттям наймолодших культурних шарів, відкладаючи їх дослідження на наступний сезон. Таке планування кампанії повинно було забезпечити можливість комплексного ознайомлення із специфікою місця розкопок для мінімізації потенційних втрат, пов´язаних з його незнайомістю. Завдяки цьому надзвичайна велика кількість рухомих пам’яток, знайдених під час розкопочних робіт, дозволила допрацювати процедури оформлення документації (польова документація велась паралельно польською і російською мовами) таким чином, щоб вони відповідали методичним вимогам як української, так і польської сторони. Водночас, після закінчення експедиціi була можливість оцінити потреби в кадрах та обладнанні на наступний сезон, в якому протягом повних 4 тижнів вестимуться роботи на розкопi, які розпочинатимуться – після очистки розкопу – з дослідження непорушених культурних шарів.

Незважаючи на те, що шари, які досліджувались у 2016 році, мають перемішаний характер і це не дає можливості точно датувати окремі фази користування площею, яка досліджувалась - можна припускати, що це буде можливе після здійснення наступних етапів польових робіт – однак, вже тепер можна сформулювати деякі висновки. В результаті першого сезону розкопочних робіт вдалось дослідити та документувати шари, пов’язані з використанням кам´яних матеріалів за часів нової історії (відвали 1 i 2; гумус). Кам’яні залишки, що залягають нижче, скоріше за все пов’язані із знищенням залишків земельно-кам'яних споруд, пов’язаних з останньою фазою заселення Ольвії у період IV-V ст. н.е. Рівень використання території в період, що обговорюється, визначає, ймовірно, поверхня утрамбованої землі світло-жовтого кольору, на якій чітко зарисовані контури кількох об'єктів (ями, та, можливо, також землянки). Керамічні матеріали останнього періоду поселення в Ольвії, на разі датуються за Сергієм Діденко (дивись вище „Загальна характеристика керамічного посуду …”) на кінець IV – початок V ст. н.е. Як було вказано на початку, це перший суттєвий результат дослідження, досягнутий польською експедицією. Він дозволяє закінчити багаторічну дискусію серед дослідників про те, коли завмерло життя в Ольвії, та пов´язати це із закінченням функціонування Черняхівської культури на цій території, а не з нашестям гунів у 375 н.е. та смертю Германарика, короля остроготів.